Ось і сталося свято БЕЗВІЗУ. Гучно розрекламоване із виступами зірок, цитуванням Лермонтова, Пушкіна і ще багатьма атрибутами «перемоги».Не хотів би сьогодні говорити про те – чия це заслуга, думаю і так для всіх очевидним фактом є те, що процедура отримання безвізового режиму з країнами Євросоюзу тривала 11 років. Це була робота всього українського народу.
Як нам кажуть: «Кожен громадянин зможе поїхати і випити кави чи відвідати Віденську оперу». Про каву ще куди не йшло, а ось вартість квитків до Віденської опери Вас точно здивує. Вона здивує мільйони українців із заробітними платами і пенсіями нижче прожиткового мінімуму. То для кого ця перемога і хто зможе насолоджуватись спрощеним порядком перетину кордону?
Це зможуть зробити ті, хто і раніше цим користувався. Мова не йде про народ, а тому це навіть не перемога, а так – просто покращення для своїх.
У кого були проблеми з отриманням візи до цього? У кого виникало спонтанне бажання поїхати до Віденської опери вже сьогодні і прямо зараз? Ви таких знаєте? Їх одиниці, може десятки.
А от мільйони українців щодня думають про те – за що купити продукти на які тепер знято державне регулювання, як сплатити комунальні послуги, за що вивчити сина чи доньку, як допомогти батькам і як оплатити гарантоване Конституцією «безкоштовне» лікування. Для українського народу питання кави і опери у Відні – далеко не першочергове.
Безмовно — безвіз це добре! Це визнання України і її народу, як цивілізованої, освіченої спільноти.
Проте, на жаль, значна частина людей використає безвіз для того, щоб знайти кращу долю за кордоном. Це буде найактивніша частина населення. Ті, хто ще думає, ті – хто ще прагне кращого життя. Це ті, хто міг би рухати країну вперед. Але як їм це зробити після ознайомлення з деклараціями чиновників і статками «команди реформаторів» і нечуваною корупцією?
Партія «Всеукраїнський народний союз» виступає за те, щоб влада в першу чергу зайнялась своєю країною і своїм народом — створенням робочих місць, знищенням корупції, інвестиціями у власну країну, а не в панамські рахунки, справедливою заробітною платою і пенсією. Всі ці поняття разом – це наше щоденне життя. І тоді, коли це життя буде достойним нашої людської гідності – ми самі вирішимо де каву пити і оперу слухати.
***