30 квітня 2017 року відбулися вибори депутатів у 47 об’єднаних громадах у 19 областях України.
Державні чиновники говорять, що об’єднання громад – дасть нові можливості для відповідальних і небайдужих громадян, нові можливості розвитку територій на яких вони мешкають. Але ніхто не може бодай конкретно назвати ці «нові» можливості.
Давайте поставимо собі питання, яка мета цієї так званої «реформи» по об’єднанню територіальних громад? Чому держава так наполегливо форсує питання?
Щоб пояснити це – приведу простий приклад. До початку медичної та освітньої «реформ» всі заклади охорони здоров’я та освіти мали централізоване державне фінансування, звичайно окрім тих, котрі перебували у приватній чи відомчій власності. Держава витрачала колосальні кошти на питання медицини і освіти. Коштів ставало все менше, а платити треба. Ось тут і з’явилось чудове і дуже оманливе слово «децентралізація».
Річ у тім, що під виглядом надання громадам права залишати у своєму розпорядженні окремі податки або їх частини – на утримання цих самих громад було передано і передаються далі всі заклади соціальної сфери – медицина, освіта, культура.
А тепер просте питання – ви голова районної ради. Коштів у вас – мізер, а зобов’язань отого. Кількість коштів збільшити ви не можете. Що ви робите? Правильно – ви скорочуєте видатки. Але як це зробити законно?
Для цього придумані так звані «госпітальні округи», «перспективні лікувальні заклади», «перепрофілювання», шкільні автобуси, «оптимізація» і так далі. Суть одна – мати законну підставу скоротити точки видатків – лікарень і шкіл в першу чергу. Але якщо в одному селі є школа і в сусідньому є, то як з двох зробити одну? Об’єднати громади і замість двох сільських рад зробити одну. Просто і геніально!
Але хочу запитати – якщо у селі закрити школу, лікарню, будинок культури, бібліотеку, а потім церкву, то села нема і дуже скоро його назва попаде у перелік об’єктів адміністративних одиниць, котрі викреслюються з карти України назавжди. Не буде українського села – не буде української ідентичності. Від українця залишиться одна тільки назва…
На жаль, у всій цій децентралізації і оптимізації є дуже підла частина. Суть її полягає в тому, що неспроможна фінансово держава пропонує самим громадянам, своїми ж руками убити самих себе і своє майбутнє. Люди самі голосують за об’єднання громад, ліквідацію сільських, селищних, подекуди і районних рад. Що поробиш – кажуть і у Бабій Яр люди самі йшли….
Як завжди за нас, простих людей, приймають рішення як у старі радянські часи. Але у ті часи майже у кожному селі існували спортивні майданчики, дитячі садки, школи, ферми, стадіони, переробні комплекси…
На сьогодні ОТГ (об’єднані територіальні громади) не вирішують самого головного питання – створення інфраструктури. Сьогодні із 5 сіл – залишилося 2, а завтра – із трьох районів – один, а післязавтра – залишиться тільки одна земля для продажі іноземцям, а ми з вами будемо перебиратися з села в район, з району – в місто, а з міста – за кордон – мити унітази «європейським партнерам» і радіти світлому майбутньому. Унітаз же білий і світлий?
Давайте замислимось, що нас чекає далі при такій системі державного управління Великого чиновника? Той, хто краде безкарно і кого ми обираємо за продуктові набори чи 200 гривень – живе як у раю, а народ животіє і перетворюється на кріпака. Досить терпіти! Ми сильна нація! Тільки люди з народу які знають, що таке народне життя — повинні прийти до влади! Демонтувати ганебну систему і започаткувати народовладдя, де кожен українець буде не боротися за життя, а жити – насолоджуючись всіма тими благами, що наділила нас Вища сила.
Що робити?
Перше – замислитись і подумати, навіщо і як придумана клята «децентралізація» і прийняти особисте рішення – брати участь чи ні.
Друге – закликати депутатів місцевої ради не брати участь у експериментах над людьми!
Третє — голосувати за тих, хто опікується громадою, а не власним збагаченням чи владою.
Нам потрібно об’єднатися і встати з колін.
Майбутнє України залежить від кожного з нас!!
Владу народу!!!